CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Kön. 21
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das erste Buch der Könige

Kapitel 21

1 Nach310 diesen Geschichten1697 begab sich681‘s, daß Naboth5022, ein Jesreeliter3158, einen Weinberg3754 hatte zu Jesreel3157, bei dem Palast1964 Ahabs256, des Königs4428 zu Samaria8111.

2 Und Ahab256 redete1696 mit Naboth5022 und sprach559: Gib5414 mir681 deinen Weinberg3754, ich will mir einen Kohlgarten1588 draus machen, weil er so nahe7138 an meinem Hause1004 liegt. Ich will dir5869 einen bessern Weinberg3754 dafür geben5414; oder, so dir‘s gefällt2896, will ich dir Silber3701 dafür geben5414, so viel er gilt4242.

3 Aber Naboth5022 sprach559 zu Ahab256: Das lasse der HErr3068 ferne von mir2486 sein, daß ich dir meiner Väter1 Erbe5159 sollte geben5414!

4 Da kam Ahab256 heim1004 Unmuts5620 und zornig2198 um1697 des Worts willen, das Naboth5022, der Jesreeliter3158, zu ihm hatte1696 gesagt559 und gesprochen: Ich will935 dir meiner Väter1 Erbe5159 nicht geben5414. Und er legte sich7901 auf6440 sein Bett4296 und wandte5437 sein Antlitz und aß398 kein Brot3899.

5 Da kam935 zu ihm hinein Isebel348, sein Weib802, und redete1696 mit ihm: Was ist‘s398, daß dein Geist7307 so Unmuts ist und daß du nicht Brot3899 issest?

6 Er sprach559 zu2655 ihr: Ich habe1696 mit Naboth5022, dem Jesreeliten3158, geredet und gesagt1696: Gib mir deinen Weinberg3754 um Geld3701; oder, so du Lust dazu hast5414, will ich dir einen andern dafür geben5414. Er aber sprach559: Ich will dir meinen Weinberg3754 nicht geben5414.

7 Da sprach559 Isebel348, sein Weib802, zu6213 ihm: Was wäre für ein Königreich4410 in Israel3478, wenn du so tätest? Stehe5414 auf6965 und iß398 Brot3899 und sei gutes Muts3820! Ich will3190 dir den Weinberg3754 Naboths5022, des Jesreeliten3158, verschaffen.

8 Und256 sie5612 schrieb3789 Briefe5612 unter Ahabs Namen8034 und versiegelte2856 sie mit seinem Petschier; und sandte7971 sie zu den Ältesten2205 und Obersten2715 in seiner Stadt5892, die um Naboth5022 wohneten.

9 Und559 schrieb3789 also in den Briefen5612: Lasset ein3427 Fasten6685 ausschreien7121 und setzet Naboth5022 oben7218 an im Volk5971.

10 Und582 stellet zween loser Buben vor ihn1100, die3427 da zeugen5749 und1121 sprechen: Du559 hast GOtt430 und dem Könige4428 gesegnet1288. Und führet ihn hinaus3318 und steiniget ihn, daß er sterbe4191.

11 Und5892 die Ältesten2205 und Obersten2715 seiner Stadt5892, die in seiner Stadt3427 wohneten, taten, wie ihnen Isebel348 entboten hatte6213, wie sie582 in den Briefen5612 geschrieben3789 hatte7971, die sie zu ihnen sandte7971.

12 Und ließen ein Fasten6685 ausschreien7121 und ließen Naboth5022 obenan7218 unter dem Volk5971 sitzen3427.

13 Da kamen935 die582 zween losen Buben und1121 stelleten sich3427 vor2351 ihn1100 und68 zeugten5749 wider Naboth5022 vor dem Volk5971 und sprachen559: Naboth5022 hat GOtt430 und dem Könige4428 gesegnet1288. Da führeten sie8147 ihn1100 vor die582 Stadt5892 hinaus3318 und steinigten5619 ihn, daß er starb4191.

14 Und sie5619 entboten7971 Isebel348 und ließen ihr sagen559: Naboth5022 ist gesteiniget und tot4191.

15 Da aber Isebel348 hörete, daß Naboth5022 gesteiniget und256 tot war4191, sprach559 sie5619 zu8085 Anab: Stehe auf6965 und3423 nimm ein den Weinberg3754 Naboths, des Jesreeliten3158, welchen er2416 sich3985 weigerte, dir um Geld3701 zu4191 geben5414. Denn Naboth lebt nimmer, sondern ist tot.

16 Da Ahab256 hörete, daß Naboth5022 tot war4191, stund er auf6965, daß er hinabginge3381 zum Weinberge3754 Naboths5022, des Jesreeliten3158, und256 ihn einnähme3423.

17 Aber das Wort1697 des HErrn3068 kam zu Elia452, dem Thisbiten, und sprach559:

18 Mache dich3381 auf6965 und3423 gehe hinab3381 Ahab256, dem Könige4428 Israels3478, entgegen7125, der zu Samaria8111 ist. (Siehe, er ist im Weinberge3754 Naboths5022, dahin er ist hinabgegangen, daß er ihn einnehme.)

19 Und7523 rede mit ihm und sprich559: So spricht559 der HErr3068: Du559 hast totgeschlagen, dazu auch eingenommen. Und sollst1696 mit ihm reden1696 und sagen559: So spricht der HErr3068: An der Stätte4725, da Hunde3611 das Blut1818 Naboths5022 geleckt haben3423, sollen auch Hunde3611 dein Blut1818 lecken.

20 Und Ahab256 sprach559 zu Elia452: Hast4672 du mich je deinen Feind341 erfunden? Er aber sprach559: Ja, ich habe4672 dich funden, darum daß du verkauft4376 bist, nur Übels7451 zu tun6213 vor5869 dem HErrn3068.

21 Siehe, ich will935 Unglück7451 über dich bringen und310 deine Nachkommen wegnehmen1197; und will von Ahab256 ausrotten3772 auch den, der an die Wand7023 pisset und der verschlossen6113 und übergelassen ist in Israel3478.

22 Und1121 will dein Haus1004 machen wie das Haus1004 Jerobeams3379, des Sohns Nebats5028, und1121 wie das Haus1004 Baesas1201, des Sohns Ahias281, um des Reizens willen3708, damit du erzürnet3707 und Israel3478 sündigen2398 gemacht hast5414.

23 Und über Isebel348 redete1696 der HErr3068 auch und sprach559: Die Hunde3611 sollen Isebel348 fressen398 an der Mauer2426 Jesreels3157.

24 Wer von Ahab256 stirbt4191 in der Stadt5892, den sollen die Hunde3611 fressen398; und wer auf dem Felde7704 stirbt4191, den sollen die Vögel5775 unter dem Himmel8064 fressen398.

25 Also war niemand, der so gar verkauft4376 wäre, übel zu tun6213 vor5869 dem7451 HErrn3068, als Ahab256; denn sein Weib802 Isebel348 überredete5496 ihn also.

26 Und310 er machte6213 sich3212 zum großen3966 Greuel8581, daß er den Götzen1544 nachwandelte, allerdinge, wie die Amoriter567 getan hatten, die der HErr3068 vor6440 den Kindern1121 Israel3478 vertrieben3423 hatte.

27 Da aber Ahab256 solche Worte1697 hörete, zerriß7167 er seine Kleider899 und1320 legte7760 einen Sack8242 an seinen Leib und fastete6684 und schlief7901 im Sack8242 und ging1980 jämmerlich328 einher.

28 Und das Wort1697 des HErrn3068 kam zu Elia452, dem Thisbiten, und sprach559:

29 Hast du nicht7451 gesehen, wie sich Ahab256 vor3117 mir6440 bückete? Weil3282 er sich nun vor3117 mir6440 bückete, will7200 ich das Unglück nicht7451 einführen bei seinem Leben; aber bei seines Sohnes1121 Leben will935 ich Unglück über sein Haus1004 führen935.

1-а царiв

Розділ 21

1 І сталося по цих приго́дах таке. У їзрееля́нина Наво́та, що в Їзрее́лі, був виногра́дник при палаті Ахава, самарійського царя.

2 І говорив Ахав до Навота, кажучи: „Дай мені свого виногра́динка, і він буде мені за яри́нного горо́да, бо він близьки́й до мого дому. А я дам тобі замість нього виногра́дника ліпшого від нього. Якщо це добре в оча́х твоїх, я дам тобі срібла, ціну́ його“.

3 І сказав Навот до Ахава: „Заборо́нено мені від Господа, щоб я дав тобі спа́дщину моїх батьків“.

4 І ввійшов Ахав до дому свого незадово́лений та гнівни́й через те слово, яке говорив йому їзрееля́нин Наво́т, бо той сказав: „Не дам тобі спа́дщини батьків моїх!“ І ліг він на ліжку своїм, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба.

5 І прийшла до нього жінка його Єзаве́ль та й сказала йому: „Чого́ це твій дух сумни́й, і ти не їси хліба?“

6 І сказав він до неї: „Бо я говорив до їзрееля́нина Наво́та. І сказав я йому: Дай мені свого виногра́дника за срібло, або, якщо ти хочеш, дам тобі замість нього виноградника ліпшого. Та він відказав: Не дам тобі свого́ виноградника!“

7 І сказала до нього його жінка Єзаве́ль: „Отепер ти зробишся царе́м над Ізраїлем. Устань, поїж хліба, і нехай буде веселе твоє серце. А виноградника їзреелянина Навота дам тобі я“.

8 І понаписувала вона листи́ в імені Ахава, і позапеча́тувала їх його печа́ткою, та й порозсилала ті листи до старши́х та до вельмо́жних, що були в його місті, що сиділи з Навотом.

9 А в тих листа́х вона понапи́сувала так: „Оголосіть піст, і посадіть Наво́та на чолі́ наро́ду.

10 І посадіть двох негідних людей навпроти нього, — нехай сві́дчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. І ви́ведіть його, і вкамену́йте його, — і нехай він помре“.

11 І зроби́ли мужі його міста, старші та вельможні, що сиділи в його місті, так, як послала до них Єзаве́ль, як було́ напи́сано в листа́х, які вона порозсила́ла до них.

12 Оголоси́ли вони піст, і посадили Навота на чолі́ народу.

13 І прийшли два чоловіки негідні, і сіли навпроти нього. І ті негідні люди сві́дчили на нього, на Навота, перед народом, говорячи: „Навот знева́жив Бога й царя!“ І вивели його поза місто, та й укаменува́ли його камінням, — і він помер.

14 І послали вони до Єзаве́лі, говорячи: „Наво́т укамено́ваний і помер“.

15 І сталося, як почула Єзаве́ль, що Наво́т укамено́ваний і помер, то сказала Єзавель до Ахава: „Устань, посядь виноградника їзреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Наво́т не живий, а помер“.

16 І сталося, як почув Ахав, що Навот помер, то Ахав устав, щоб зійти до виноградника їзреелянина Навота, щоб посісти його.

17 І було Господнє слово до тішб'я́нина Іллі, говорячи:

18 „Устань, зійди назу́стріч Ахава, Ізраїлевого царя, що в Самарії, ось він у Навотовому винограднику, куди зійшов, щоб посісти його.

19 І будеш говорити до нього, кажучи: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти? І говоритимеш до нього, кажучи: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров!“

20 І сказав Ахав до Іллі: „Ось ти знайшов мене, во́роже мій!“ А той відказав: „Знайшов, бо ти запро́дався чинити зло в Господніх оча́х.

21 Ось Я спрова́джую на тебе лихо, і ви́гублю все за тобою, і вигублю Ахавові навіть те, що мо́чить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі!

22 І зроблю́ з твоїм домом, як із домом Єровоама, Неватового сина, й як із домом Баші, Ахієвого сина, за той гнів, яким розгніви́в ти Мене та ввів у гріх Ізраїля“.

23 І також до Єзавелі говорив Господь, кажучи: „Пси з'їдять Єзавель на передму́р'ї Їзрее́лу.

24 Померлого в Ахава в місті поїдять пси, а померлого на полі — поїсть птаство небесне.

25 Бо ще не було такого, як Ахав, що запро́дався чинити зло в Господніх оча́х, що його намовила жінка його Єзаве́ль.

26 І він чинив дуже гидке, ідучи за ідолами, усе так, як робили аморе́яни, що їх Господь повиганя́в перед Ізраїлевими сина́ми“.

27 І сталося, як Аха́в почув ці слова, то розде́р він шати свої́, і зодягну́в на тіло своє вере́тище, і по́стив, і лежав у вере́тищі, і ходив сумови́то...

28 І було Господнє слово до тішб'янина Іллі, говорячи:

29 „Чи ти спостері́г, що Ахав упокори́вся перед лицем Моїм? За те, що він упокори́вся перед Моїм лицем, не наведу́ Я лиха за його днів, — за днів його сина наведу́ Я те лихо на його дім“.

Das erste Buch der Könige

Kapitel 21

1-а царiв

Розділ 21

1 Nach310 diesen Geschichten1697 begab sich681‘s, daß Naboth5022, ein Jesreeliter3158, einen Weinberg3754 hatte zu Jesreel3157, bei dem Palast1964 Ahabs256, des Königs4428 zu Samaria8111.

1 І сталося по цих приго́дах таке. У їзрееля́нина Наво́та, що в Їзрее́лі, був виногра́дник при палаті Ахава, самарійського царя.

2 Und Ahab256 redete1696 mit Naboth5022 und sprach559: Gib5414 mir681 deinen Weinberg3754, ich will mir einen Kohlgarten1588 draus machen, weil er so nahe7138 an meinem Hause1004 liegt. Ich will dir5869 einen bessern Weinberg3754 dafür geben5414; oder, so dir‘s gefällt2896, will ich dir Silber3701 dafür geben5414, so viel er gilt4242.

2 І говорив Ахав до Навота, кажучи: „Дай мені свого виногра́динка, і він буде мені за яри́нного горо́да, бо він близьки́й до мого дому. А я дам тобі замість нього виногра́дника ліпшого від нього. Якщо це добре в оча́х твоїх, я дам тобі срібла, ціну́ його“.

3 Aber Naboth5022 sprach559 zu Ahab256: Das lasse der HErr3068 ferne von mir2486 sein, daß ich dir meiner Väter1 Erbe5159 sollte geben5414!

3 І сказав Навот до Ахава: „Заборо́нено мені від Господа, щоб я дав тобі спа́дщину моїх батьків“.

4 Da kam Ahab256 heim1004 Unmuts5620 und zornig2198 um1697 des Worts willen, das Naboth5022, der Jesreeliter3158, zu ihm hatte1696 gesagt559 und gesprochen: Ich will935 dir meiner Väter1 Erbe5159 nicht geben5414. Und er legte sich7901 auf6440 sein Bett4296 und wandte5437 sein Antlitz und aß398 kein Brot3899.

4 І ввійшов Ахав до дому свого незадово́лений та гнівни́й через те слово, яке говорив йому їзрееля́нин Наво́т, бо той сказав: „Не дам тобі спа́дщини батьків моїх!“ І ліг він на ліжку своїм, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба.

5 Da kam935 zu ihm hinein Isebel348, sein Weib802, und redete1696 mit ihm: Was ist‘s398, daß dein Geist7307 so Unmuts ist und daß du nicht Brot3899 issest?

5 І прийшла до нього жінка його Єзаве́ль та й сказала йому: „Чого́ це твій дух сумни́й, і ти не їси хліба?“

6 Er sprach559 zu2655 ihr: Ich habe1696 mit Naboth5022, dem Jesreeliten3158, geredet und gesagt1696: Gib mir deinen Weinberg3754 um Geld3701; oder, so du Lust dazu hast5414, will ich dir einen andern dafür geben5414. Er aber sprach559: Ich will dir meinen Weinberg3754 nicht geben5414.

6 І сказав він до неї: „Бо я говорив до їзрееля́нина Наво́та. І сказав я йому: Дай мені свого виногра́дника за срібло, або, якщо ти хочеш, дам тобі замість нього виноградника ліпшого. Та він відказав: Не дам тобі свого́ виноградника!“

7 Da sprach559 Isebel348, sein Weib802, zu6213 ihm: Was wäre für ein Königreich4410 in Israel3478, wenn du so tätest? Stehe5414 auf6965 und iß398 Brot3899 und sei gutes Muts3820! Ich will3190 dir den Weinberg3754 Naboths5022, des Jesreeliten3158, verschaffen.

7 І сказала до нього його жінка Єзаве́ль: „Отепер ти зробишся царе́м над Ізраїлем. Устань, поїж хліба, і нехай буде веселе твоє серце. А виноградника їзреелянина Навота дам тобі я“.

8 Und256 sie5612 schrieb3789 Briefe5612 unter Ahabs Namen8034 und versiegelte2856 sie mit seinem Petschier; und sandte7971 sie zu den Ältesten2205 und Obersten2715 in seiner Stadt5892, die um Naboth5022 wohneten.

8 І понаписувала вона листи́ в імені Ахава, і позапеча́тувала їх його печа́ткою, та й порозсилала ті листи до старши́х та до вельмо́жних, що були в його місті, що сиділи з Навотом.

9 Und559 schrieb3789 also in den Briefen5612: Lasset ein3427 Fasten6685 ausschreien7121 und setzet Naboth5022 oben7218 an im Volk5971.

9 А в тих листа́х вона понапи́сувала так: „Оголосіть піст, і посадіть Наво́та на чолі́ наро́ду.

10 Und582 stellet zween loser Buben vor ihn1100, die3427 da zeugen5749 und1121 sprechen: Du559 hast GOtt430 und dem Könige4428 gesegnet1288. Und führet ihn hinaus3318 und steiniget ihn, daß er sterbe4191.

10 І посадіть двох негідних людей навпроти нього, — нехай сві́дчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. І ви́ведіть його, і вкамену́йте його, — і нехай він помре“.

11 Und5892 die Ältesten2205 und Obersten2715 seiner Stadt5892, die in seiner Stadt3427 wohneten, taten, wie ihnen Isebel348 entboten hatte6213, wie sie582 in den Briefen5612 geschrieben3789 hatte7971, die sie zu ihnen sandte7971.

11 І зроби́ли мужі його міста, старші та вельможні, що сиділи в його місті, так, як послала до них Єзаве́ль, як було́ напи́сано в листа́х, які вона порозсила́ла до них.

12 Und ließen ein Fasten6685 ausschreien7121 und ließen Naboth5022 obenan7218 unter dem Volk5971 sitzen3427.

12 Оголоси́ли вони піст, і посадили Навота на чолі́ народу.

13 Da kamen935 die582 zween losen Buben und1121 stelleten sich3427 vor2351 ihn1100 und68 zeugten5749 wider Naboth5022 vor dem Volk5971 und sprachen559: Naboth5022 hat GOtt430 und dem Könige4428 gesegnet1288. Da führeten sie8147 ihn1100 vor die582 Stadt5892 hinaus3318 und steinigten5619 ihn, daß er starb4191.

13 І прийшли два чоловіки негідні, і сіли навпроти нього. І ті негідні люди сві́дчили на нього, на Навота, перед народом, говорячи: „Навот знева́жив Бога й царя!“ І вивели його поза місто, та й укаменува́ли його камінням, — і він помер.

14 Und sie5619 entboten7971 Isebel348 und ließen ihr sagen559: Naboth5022 ist gesteiniget und tot4191.

14 І послали вони до Єзаве́лі, говорячи: „Наво́т укамено́ваний і помер“.

15 Da aber Isebel348 hörete, daß Naboth5022 gesteiniget und256 tot war4191, sprach559 sie5619 zu8085 Anab: Stehe auf6965 und3423 nimm ein den Weinberg3754 Naboths, des Jesreeliten3158, welchen er2416 sich3985 weigerte, dir um Geld3701 zu4191 geben5414. Denn Naboth lebt nimmer, sondern ist tot.

15 І сталося, як почула Єзаве́ль, що Наво́т укамено́ваний і помер, то сказала Єзавель до Ахава: „Устань, посядь виноградника їзреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Наво́т не живий, а помер“.

16 Da Ahab256 hörete, daß Naboth5022 tot war4191, stund er auf6965, daß er hinabginge3381 zum Weinberge3754 Naboths5022, des Jesreeliten3158, und256 ihn einnähme3423.

16 І сталося, як почув Ахав, що Навот помер, то Ахав устав, щоб зійти до виноградника їзреелянина Навота, щоб посісти його.

17 Aber das Wort1697 des HErrn3068 kam zu Elia452, dem Thisbiten, und sprach559:

17 І було Господнє слово до тішб'я́нина Іллі, говорячи:

18 Mache dich3381 auf6965 und3423 gehe hinab3381 Ahab256, dem Könige4428 Israels3478, entgegen7125, der zu Samaria8111 ist. (Siehe, er ist im Weinberge3754 Naboths5022, dahin er ist hinabgegangen, daß er ihn einnehme.)

18 „Устань, зійди назу́стріч Ахава, Ізраїлевого царя, що в Самарії, ось він у Навотовому винограднику, куди зійшов, щоб посісти його.

19 Und7523 rede mit ihm und sprich559: So spricht559 der HErr3068: Du559 hast totgeschlagen, dazu auch eingenommen. Und sollst1696 mit ihm reden1696 und sagen559: So spricht der HErr3068: An der Stätte4725, da Hunde3611 das Blut1818 Naboths5022 geleckt haben3423, sollen auch Hunde3611 dein Blut1818 lecken.

19 І будеш говорити до нього, кажучи: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти? І говоритимеш до нього, кажучи: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров!“

20 Und Ahab256 sprach559 zu Elia452: Hast4672 du mich je deinen Feind341 erfunden? Er aber sprach559: Ja, ich habe4672 dich funden, darum daß du verkauft4376 bist, nur Übels7451 zu tun6213 vor5869 dem HErrn3068.

20 І сказав Ахав до Іллі: „Ось ти знайшов мене, во́роже мій!“ А той відказав: „Знайшов, бо ти запро́дався чинити зло в Господніх оча́х.

21 Siehe, ich will935 Unglück7451 über dich bringen und310 deine Nachkommen wegnehmen1197; und will von Ahab256 ausrotten3772 auch den, der an die Wand7023 pisset und der verschlossen6113 und übergelassen ist in Israel3478.

21 Ось Я спрова́джую на тебе лихо, і ви́гублю все за тобою, і вигублю Ахавові навіть те, що мо́чить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі!

22 Und1121 will dein Haus1004 machen wie das Haus1004 Jerobeams3379, des Sohns Nebats5028, und1121 wie das Haus1004 Baesas1201, des Sohns Ahias281, um des Reizens willen3708, damit du erzürnet3707 und Israel3478 sündigen2398 gemacht hast5414.

22 І зроблю́ з твоїм домом, як із домом Єровоама, Неватового сина, й як із домом Баші, Ахієвого сина, за той гнів, яким розгніви́в ти Мене та ввів у гріх Ізраїля“.

23 Und über Isebel348 redete1696 der HErr3068 auch und sprach559: Die Hunde3611 sollen Isebel348 fressen398 an der Mauer2426 Jesreels3157.

23 І також до Єзавелі говорив Господь, кажучи: „Пси з'їдять Єзавель на передму́р'ї Їзрее́лу.

24 Wer von Ahab256 stirbt4191 in der Stadt5892, den sollen die Hunde3611 fressen398; und wer auf dem Felde7704 stirbt4191, den sollen die Vögel5775 unter dem Himmel8064 fressen398.

24 Померлого в Ахава в місті поїдять пси, а померлого на полі — поїсть птаство небесне.

25 Also war niemand, der so gar verkauft4376 wäre, übel zu tun6213 vor5869 dem7451 HErrn3068, als Ahab256; denn sein Weib802 Isebel348 überredete5496 ihn also.

25 Бо ще не було такого, як Ахав, що запро́дався чинити зло в Господніх оча́х, що його намовила жінка його Єзаве́ль.

26 Und310 er machte6213 sich3212 zum großen3966 Greuel8581, daß er den Götzen1544 nachwandelte, allerdinge, wie die Amoriter567 getan hatten, die der HErr3068 vor6440 den Kindern1121 Israel3478 vertrieben3423 hatte.

26 І він чинив дуже гидке, ідучи за ідолами, усе так, як робили аморе́яни, що їх Господь повиганя́в перед Ізраїлевими сина́ми“.

27 Da aber Ahab256 solche Worte1697 hörete, zerriß7167 er seine Kleider899 und1320 legte7760 einen Sack8242 an seinen Leib und fastete6684 und schlief7901 im Sack8242 und ging1980 jämmerlich328 einher.

27 І сталося, як Аха́в почув ці слова, то розде́р він шати свої́, і зодягну́в на тіло своє вере́тище, і по́стив, і лежав у вере́тищі, і ходив сумови́то...

28 Und das Wort1697 des HErrn3068 kam zu Elia452, dem Thisbiten, und sprach559:

28 І було Господнє слово до тішб'янина Іллі, говорячи:

29 Hast du nicht7451 gesehen, wie sich Ahab256 vor3117 mir6440 bückete? Weil3282 er sich nun vor3117 mir6440 bückete, will7200 ich das Unglück nicht7451 einführen bei seinem Leben; aber bei seines Sohnes1121 Leben will935 ich Unglück über sein Haus1004 führen935.

29 „Чи ти спостері́г, що Ахав упокори́вся перед лицем Моїм? За те, що він упокори́вся перед Моїм лицем, не наведу́ Я лиха за його днів, — за днів його сина наведу́ Я те лихо на його дім“.

1.0x